НАЙДОРОЖЧИЙ СКАРБ

СВЯТЕ МАТЕРИНСТВО j

Українці з давніх-давен шанували Материнство як прояв найвищої любові в земному світі. В образі Анни (або ще її називали богинею Ладою) наші далекі предки прославляли Матір Небесну, Матір Всесвіту. На земну свою батьківщину теж дивились як на добру матір, що народжує все суще на Землі: рослини, тваринне царство; годує людей багатими плодами. Адже наша мати-земля — жива істота.

У всьому світі вшановується Богоматір — опікунка всього роду людського.

І, безумовно, кожна людина найдорожчим скарбом для себе вважає свою маму, яка дала їй життя, а матір’ю всього народу — свою Батьківщину. Напевно, саме тому у травні, коли земля буяє пишним цвітом народжень, в Україні святкують День матері. У цьому святі — данина любові всьому Материнству світу.

Де б не доводилось жити людині, її найдорожчим скарбом є земля предків, рідний край. Тут звучить рідна мова, яку ми дуже точно

називаємо душею і серцем народу. У мові — голоси наших предків, промінь у майбутнє.

Виявляється, ця любов до рідного краю є не лише в людей, а й у пташок, і навіть рослин. Такою багатою і красивою, як в Україні, наша калина не буде в жодному краю.

Чи треба переконувати тебе, що рідну землю треба любити й берегти? Ким станеш ти без того багатства, яке ми називаємо Україною?

1. У чому, на твою думку, відчувається материнська любов нашої планети до кожного живого створіння?

2. Чи доводилось тобі спостерігати за тим, як проявляється любов у тварин, рослин?

3. Що спільного є в материнській любові всіх живих створінь? До яких понять ти ще можеш вжити слово «мати»?

ВІН СЛУХАВ СЕРЦЕМ РІДНИЙ КРАЙ

Павло Тичина — видатний український поет, що умів слухати і чути голоси рідної землі, поетично

о

розкривати її красу у слові. Його поезії про рідний край — співучі, мелодійні, образні. Кожне слово поета промовляє до наших сердець любов’ю до України, бажанням розкрити цю любов у кожному українцеві.

Не бував ти у наших краях!

Не бував ти у наших краях!

Там же небо — блакитні простори...

Там степи, там могили, як гори.

А веснянії ночі в гаях!..

Ах, хіба ж ти, хіба ти це знаєш,

Коли сам весь тремтиш, весь смієшся, ридаєш, Серце б’ється і б’ється в грудях...

Не бував ти у наших краях.

Не бував ти у наших краях,

Бо відтіль не таким би вернувся!

Чув про степ, що ген-ген простягнувся? — Єсть там люди — й зросли у степах,

Що не люблять, не вміють ридати.

Що не можуть без пісні і нивки зорати! Тебе ж завжди я бачу в сльозах... —

Не бував ти у наших краях.

Павло Тичина

1. Прочитай уважно вірш та зверни увагу на те, як поет змальовує рідну землю і людей, що на ній живуть.

2. До кого, на твою думку, звертається поет?

Створи прозову розповідь про красу української землі, використовуючи образи поетичної мови Павла Тичини.

Розкажи, опираючись на думку поета, чим особливі люди в Україні.

Напиши коротеньке оповідання чи вірш, використовуючи вислови з вірша Павла Тичини та споглядаючи картину Ар-хипа Куїнджі.

Це матеріал з підручника "Українська література" 5 клас Чумарна 2022